Тема ментального (або психічного) здоров’я поступово набирала популярності в бізнес-середовищі України приблизно з 2017 року. А 2020-го з пандемією та, спровокованим нею карантином, ця тема посіла вагоме місце в топ-обговореннях лідерів та HR-ів в компаніях. І по сьогодні вона тримається серед топ-5 бізнес-викликів, бо зв’язок між гарним психічним станом співробітників та бізнес-результатами компаній є беззаперечним, про що свідчить велика кількість авторитетних аналітичних оглядів ринку праці. 

Є декілька причин такого підвищеного інтересу до цієї теми саме, починаючи з минулого року.

• По-перше, ця пандемія несе суттєву загрозу для нашого життя, а тому викликає страх за себе та своїх рідних і близьких людей. А завдяки медіа цей страх досить швидко переходить у паніку.
• По-друге, оскільки подібні карантинні заходи мають такий масовий характер і міжнародний масштаб, це викликає неабияку тривогу. Саме цим і пояснюється хаотична закупівля гречки та туалетного паперу в перші тижні карантину жителями міст та сіл нашої країни.
• По-третє, переважна більшість людей мусила перейти на віддалений режим роботи та навчання з березня 2020. А це, в свою чергу, вимагало від нас усіх повної зміни звичок і неабиякої адаптації до кардинально нових умов існування. При чому це стосувалося як людей, які проживають самі, так і цілих сімей, де кожен член сім’ї мусив призвичаїтись і до нових умов праці чи навчання, і до нових правил співіснування з рідними.
• Не варто також ігнорувати і той факт, що ми всі живемо в «новій реальності» уже більше року. Тобто можна сміливо говорити про хронічний стрес, з яким ми усі змушені мати справу.
• Ну і нарешті, наш світ, який був до пандемії таким великим та відкритим для нас (в ньому було можливо все: подорожі, стажування, навчання за кордоном, тощо), зменшився до масштабів дивану чи кухонного столу, а то і взагалі екрану ноутбука, де і відбувається зараз майже усе: і робота, і навчання, і взаємодія з іншими людьми, і шопінг, і дозвілля. 
• Не варто також забувати, що пандемія по декому вдарила дуже боляче: хтось втратив роботу чи змушений був закрити власний бізнес. А хтось втратив рідних внаслідок смерті від хвороби, хтось – через розлучення, яке пандемія пришвидшила. 

Враховуючи всі ці фактори, не дивно, що статистика вперто показує збільшення у населення по всьому світу кількості психічних розладів, таких як генералізований тривожний розлад, панічні атаки, депресії тощо. Зросла також і кількість суїцидів. Та й пересічні люди і досі часами оцінюють свій емоційний стан як незадовільний, пригнічений чи близький до депресивного. Порушення сну, харчової поведінки, часті головні болі, роздратованість і навіть агресивність, відсутність сил на звичну повсякденну діяльність – це симптоми, на які часто жаліються оточуючі нас люди останнім часом. 

Підписуйтесь на розсилку статей для HR і рекрутерів! Будьте в тренді з Hurma 😉

Підписатися

*

Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача

Дякую!

Ви підписані!

Найбільший тиск відчувають на собі саме люди працездатного віку, оскільки, як правило, саме вони несуть відповідальність і за молодше, і за старше покоління в сім’ї. І абсолютно закономірно, що роботодавці всерйоз задумались над підтримкою ментального здоров’я серед співробітників компаній. Очевидно, що співробітник, який страждає від безсоння, постійно почувається втомленим, а його голову займають апокаліптичні думки, навряд чи буде уважним в роботі, креативним чи мислити інноваційно. Він чи вона будуть ледве відпрацьовувати свої 8 годин в день, робити купу помилок від банальної відсутності концентрації, і щоранку прокидаючись, будуть ненавидіти ту роботу і заодно своїх колег. Це точно не те, на що розраховують роботодавці.

Як підтримати ментальне здоров’я

Проте спроби компаній щось робити в напрямку програм ментального здоров’я поки виглядають хаотичними, неструктурованими, а інколи і взагалі безсенсовними, що часом навіть більше шкодять ефективності праці, ніж їй допомагають. Окрім цього, криза змушує економити корпоративні бюджети, а тому кошти на подібні програми виділяються ну дуже обережно, і вже точно невеликими сумами.

То що ж власне можна зробити лідерам та HR-ам для ментального здоров’я співробітників уже зараз, не маючи на це значного бюджету? 

1. Розвивати емоційний інтелект

Спершу варто усвідомити, що у вас працюють звичайнісінькі люди, які мають емоції. І зараз вони, як і ви, переживають можливо не найкращі свої часи. Вони мають право відчувати різні емоції. Таким чином розвиток емоційного інтелекту (EQ) та саморегуляції стає критичним як для керівників команд, так і для рядових співробітників. Звичайно, якщо ви нічого до сьогодні не робили для розвитку EQ, то зараз, як-то кажуть, пізно пити боржомі. Проте в даному випадку навіть прості речі рятують життя. Наприклад, з цієї теми є купа літератури і онлайн-тренінгів, в тому числі безкоштовних. Отже, надавши доступ до цих знань, ви зможете хоча б підняти рівень обізнаності з цієї теми в компанії. А якщо при цьому ви, як лідер компанії чи HR, будете показувати приклад своєю поведінкою, то це точно запустить позитивні зміни, наче змах крил метелика, а результат через якийсь час вас може сильно здивувати.

2. Підтримувати комунікацію

Далі важливо розуміти, що на рівень тривоги дуже негативно впливає відсутність комунікації. Отже, грати в мовчанку чи благородно притримувати інформацію, щоб лишній раз не змушувати нервувати своїх колег – погана стратегія. Все що ви недокомунікували, люди додумають. І загальний рівень тривоги по компанії тільки зросте. 

Комунікація – ваш інструмент впливу зараз, як ніколи раніше. Основна її мета – не тільки інформування про стан речей в компанії та бізнес-цілі, але і демонстрація довіри, яка здатна утримати команду разом наче клей. А відчуття «командності», в свою чергу, заспокоює. Адже еволюція зробила нас соціальними створіннями. В групі нам безпечніше, а тому спокійніше.

Це не означає, що прийшов час «спамити» співробітників купою непотрібної інформації. Комунікація в цей час мусить бути ретельно спланованою, регулярною, але не надмірною, чесною та відкритою, стосуватися важливих новин про компанію, а також бути корисною (наприклад, поради щодо підвищення продуктивності праці в умовах ремоут-офісу, критерії оцінки бізнес-результатів в нових умовах праці, тощо). 

Крім цього важливо пам’ятати про здорову пропорцію позитиву і негативу в комунікації. Позитивних повідомлень мусить бути більше, ніж негативних. І не треба зараз закочувати очі та казати, де ж їх взяти ті хороші новини. Насправді їх багато. Просто мозок людини так влаштовано, що ми схильні більше звертати увагу на негативні речі. Але навичку бачити позитивне можна розвинути. Приводами для хороших новин можуть бути:

• навіть незначні проміжні перемоги окремих команд; 
• успішні експерименти (ну, давайте чесно, ми так багато чого робимо вперше зараз в компаніях; щось з тих експериментів точно вдале!); 
• слова подяки за ідеї та відповідальне ставлення до роботи; 
• важливі для компанії дати та річниці (наприклад, річниця переїзду в новий офіс, чи річниця запуску продукту, чи 100/200/300 днів від започаткування якоїсь традиції в компанії); 
• приємні події, які можуть бути маленькими приводами для святкування. 

Підписуйтесь на розсилку статей для HR і рекрутерів! Будьте в тренді з Hurma 😉

Підписатися

*

Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача

Дякую!

Ви підписані!

3. Включати емпатію

Важливо також зараз звернути увагу на стосунки керівників і їх команд. Нові умови праці диктують нові умови співпраці. Це означає, що керівники мусять адаптувати свій стиль комунікації, делегування, контролю та мотивації під нову реальність. І я зараз маю на увазі не тільки той факт, що не усіх своїх членів команд керівники мають можливість споглядати постійно в офісі (читай  “контролювати” їх роботу). Я зараз хотіла б підкреслити важливість емпатії в стосунках керівник-підлеглий, а також необхідність перегляду усіх робочих звичок. 

На такі питання зараз варто відповісти чесно кожному керівнику:

• Чи достатньо я спілкуюсь зі своїми підлеглими?
• Який канал комунікації переважає? Чи не зловживаю я месенджерами, аудіо-повідомленнями та іншими каналами, які хоч і роблять спілкування неформальним, все ж можуть спровокувати відчуття порушення особистих кордонів у підлеглих?
• Чи моє спілкування з командою відбувається в робочі години? Чи знаю я, як керівник, який час для спілкування найзручніший для моїх підлеглих?
• Чи знає кожен член моєї команди за якими критеріями я оцінюю їх роботу зараз? Чи отримують вони від мене достатньо зворотного зв’язку? І чи є цей зворотний зв’язок корисним для них?
• Чи відомі моїй команді бізнес-цілі компанії, і який внесок в загальний бізнес-результат очікується від нашої команди? 
• Чи приділяю я достатньо уваги емоційному стану своєї команди?
• Чи обізнаний я про існуючі конфлікти в команді (особливо якщо більшість часу всі працюють віддалено)?
• Чи не нав’язую я раптом свої робочі звички команді? Наприклад, якщо ви є трудоголіком і проживаєте самі, то для вас працювати до пізньої ночі чи з раннього ранку є нормальним (а може навіть приємним). Але ваш підлеглий/-а, у кого 2 дітей і чоловік / дружина, купа домашніх обов’язків, окрім робочих, навряд чи буде радий/-а робочому листуванню чи смс-кам о 7:30 ранку чи о 9 вечора. 
• Якою є рівень довіри в команді? Чи наші стосунки передбачають можливість поділитись сумнівами, висловити інакшу думку, що відрізняється від думки більшості, зізнатись в помилці тощо?
• Чи є атмосфера в команді підтримуючою для кожного її члена? Що я, як керівник, роблю для створення чи розвитку такої атмосфери?
• Чи не проектую я свої тривоги та страхи на команду, чим паралізую її роботу?

Завантажити чек-лист можна тут.

4. Надавати релевантні бенефіти

Зараз серед програм ментального здоров’я переважають ті, що включають в себе заняття йогою, практики майндфулнес, медитацію тощо. І це непогано. Але може бути мало ефективним, якщо зовсім не відповідає інтересам ваших співробітників. Варто, перш ніж впроваджувати щось подібне, дізнатися, а чим власне цікавиться переважна більшість співробітників. Може ваші люди залюбки приймають участь в бігових марафонах чи з ентузіазмом займаються благодійністю. То дайте їм таку можливість і зараз, наприклад, організуйте тренування з бігу (чи навіть корпоративний біговий клуб). 

По-перше, це дасть ілюзію стабільності в нашому мінливому світі. По-друге, співробітники точно більше цінуватимуть можливості займатись улюбленою справою, які надає роботодавець, ніж можливості займатись чимось новим і незвичним. 

І нарешті, деякі роботодавці зараз надають можливість отримати консультацію у корпоративного психолога за кошт компанії. Вважаю це суперечливим бенефітом. По-перше, терапія ефективніша, коли людина за неї платить сама. По-друге, тут питання і особистих кордонів. Не кожна людина наважиться на відкриту та максимально чесну розмову з психологом, розуміючи, що до цього фахівця ходять ще й інші колеги. Особливо якщо, наприклад, співробітник/-ця є жертвою домашнього насилля, яке набрало обертів за часи пандемії. Чи може він/вона звернутись з такою проблемою до корпоративного психолога? Чи легко це зробити? 

Крім цього, українці недовірливі. Розуміння, що послуги психолога оплачує компанія, може спровокувати підозри, що психолог ділиться зібраною інформацією з уповноваженими працівниками компанії. Це, в свою чергу, також не сприяє розвитку гарних терапевтичних стосунків психолога і клієнта. Тому особисто я піддаю сумніву ефективність такої корпоративної ініціативи. 

Підписуйтесь на розсилку статей для HR і рекрутерів! Будьте в тренді з Hurma 😉

Підписатися

*

Я даю свою згоду на обробку Персональних Даних у відповідності з Політикою конфіденційності та приймаю Угоду користувача

Дякую!

Ви підписані!

5. Підвищувати психологічну грамотність

Проте важливим елементом програми ментального здоров’я натомість може стати психоедукація, яка, до речі, не вимагає жодної копійки бюджетних коштів. 

Що мається на увазі? Перш за все, це підвищення обізнаності людей про те, що впливає на психічне здоров’я, і чому важливо зараз йому приділяти увагу. Також важливо боротись зі стигмою, що звернутись до психолога по допомогу – це соромно, це про слабкість натури і взагалі гроші на вітер. Саме такий стереотип ще досі панує в нашому суспільстві. 

Можна зробити, наприклад, інформаційну кампанію, яка популяризуватиме піклування про своє психічне здоров’я, користь від роботи з психологом (що, до речі, більше свідчить про силу характеру, бо така внутрішня робота потребує значних зусиль і дисципліни), корисні звички. Крім цього можна навіть розповсюдити інформацію з контактними даними центрів психологічної допомоги, яких, на щастя, є в Україні багато. Деякі з них надають допомогу безкоштовно.

Почніть саме зараз

Отже, ментальне здоров’я в компаніях – актуальна та важлива тема. Запроваджувати відповідні програми потрібно. Проте зовсім необов’язково, що це мусить коштувати всі гроші світу та «з’їдати» велику частину корпоративного бюджету. Маленькі кроки в цьому напрямку можна робити вже з наступного дня після прочитання цієї статті, не витративши на це ні копійки коштів. Головне пам’ятати, що повне ігнорування цього питання несе значні ризики для бізнесу. Тож не втрачайте час, починайте запускати маховик. Повірте, результати не змусять себе чекати.

Авторські статті та коментарі до них показують виключно експертизу та точку зору їх авторів. Редакція Hurma System може не поділяти думку авторів.